Творча лабораторія

Шкільна творчість починається зі слова.

Треба особливо наголосити на тому,

 що в житті дітей чільне місце повинна посідати

 творчість словом.

                                                 В. О.Сухомлинський

   Упевнена: неталановитих дітей не буває. Кожен має свою іскринку. Дуже важливо своєчасно помітити той паросточок, не дати йому загинути, зів'янути.

    Динамізм сучасної цивілізації, швидкі зміни в усіх сферах людської діяльності, інтелектуалізація праці, гуманізація та демократизація суспільного загалу сприяли зростанню соціальної ролі особистості з високим рівнем інтелектуального розвитку і творчих можливостей, здатної до продуктивної праці, до створення та засвоєння інновацій у будь-якій галузі. Саме така особистість, суспільно активна, компетентна, творча, є найбільшою цінністю для суспільства кожної сучасної країни. Національна доктрина розвитку освіти спонукає до особистісно зорієнтованого навчання - навчання, центром якого є особистість дитини, її самоцінність, творчі здібності, розвиваючи які, вчитель забезпечує шляхи реалізації особистісного потенціалу кожного учня, формування життєвої компетентності.

   У кожній людині природою закладений певний творчий потенціал. Виявити здібності, розвинути їх якомога повніше — таке завдання повинен ставити перед собою кожний педагог. Надзвичайно важливо навчити бачити прекрасне, тонко сприймати навколишній світ, правильно й образно висловлювати думки. Робота ця копітка, об’ємна, тож  розпочинати її слід якомога раніше і проводити системно. Успішно розвиває творчі здібності школярів той словесник, який сам є творчою індивідуальністю.    

    З метою  реалізації  вищезазначених  завдань,  протягом 2016-2021 років  я працювала над проблемою «Розвиток творчих здібностей учнів засобами  рідної  мови».

Завдання курсу української мови широкі та багатогранні.  По-перше, діти повинні ознайомитися з мовою як об’єктивною реальністю, усвідомити, її роль у суспільному житті, засвоїти лінгвістичні поняття, зрозуміти структуру мови на всіх рівнях її будови, різноманітність і багатство мовних засобів. По-друге, необхідно повсякденно розв’язувати і практичні питання, що полягають у дотриманні законів і норм літературної мови, у збагаченні словникового запасу здобувачів освіти, у розвиткові їх мислення, у виробленні навичок правильно, виразно, образно висловлювати думки і почуття. Тому розвиток творчих здібностей школярів — важливий складник вивчення рідної мови в будь-якому закладі освіти.

   Методична наука вже на початку свого становлення розглядала питання розвитку творчих здібностей у тісному зв’язку з усіма елементами навчання й виховання.

   Для успішного керівництва розвитком творчих здібностей здобувачів  освіти необхідно знати індивідуально-психологічні особливості дітей, постійно розвивати їх пам'ять, уяву, фантазію, а також збуджувати та підтримувати інтерес до виконання певного виду роботи. Науковість, систематичність, свідомість, наочність навчання, зв'язок теорії з практикою, прагнення до міцності знань і навичок — усі ці дидактичні

    У різних типах і видах письмових робіт є більш чи менш виражений елемент творчості, бо в них так чи  інакше виявляється особистість, обдарування, смаки, уподобання, рівень підготовки. Але творчою роботою слід вважати таку, яка є наслідком цілком самостійної діяльності в процесі осмислення певної теми, питання.

    Творчі або підготовчі вправи є допоміжними в процесі підготовки до написання власне творчих робіт і допомагають зрозуміти різноманітність існуючих засобів висловлення думок і почуттів, розвивають логічне мислення, тренують мозок. Тому широко використовуються такі види творчих вправ: творче списування, творчі диктанти, твори-мініатюри за опорними словами, твори за поданим початком чи кінцівкою, окремі види ділових паперів тощо.

    У загальній системі творчих робіт переказ посідає проміжне місце серед різних видів творчих вправ і власне творчих робіт. Творчий елемент у переказах незначний, оскільки самостійність у них обмежена. Проте поруч з іншими видами самостійних робіт переказ — необхідний етап, який учні повинні пройти, перш ніж приступити до написання твору, тому що навчання викладати думки починається з наслідування. Крім того, переказ художнього твору чи статті збуджує певні думки, викликає відповідні настрої, розширює знання про навколишній світ.

    Важливість творчих робіт з мови в тому, що вони прищеплюють любов до художнього слова, виховують високі моральні якості. У письмових творах тільки закріплюють знання, але й удосконалюють поєднуються логічні операції (аналіз, синтез, порівняння, роздуми), спостережливість, життєвий досвід, словниково-стилістична та лексико-граматична робота. Якщо твір буде результатом свідомої роботи розуму і почуттів, продуктом власної творчості, то в ньому обов’язково відіб’ється особливість автора.  Безперечно, навчити писати твори (розповіді, описи, роздуми) — справа надзвичайно важка і вимагає від педагога старанної, продуманої праці протягом кількох років. 

        Самостійність та якість творів у великій мірі залежить від сформульованої теми. Щоб підвести учня до глибоко розуміння теми, слід користуватися різними методичними прийомами: інструктаж щодо об’єму теми; поради щодо змісту; попередні розмови про факти, явища, предмети, які стосуються теми; бесіди за картиною; читання віршів, оповідань тощо. У практиці деяких мовників використовуються пам’ятки, що містять у собі загальні вказівки щодо проведення твору.

    Ефективним методичним прийомом є показ зразка, дохідливий аналіз його. Позитивні наслідки дає демонстрування кількох зразків на одну тему. Учні при цьому розуміють, що про одне і те ж явище можна говорити точно, образно, але по-різному.

         Для формування навичок самостійного викладу думки усно та на письмі виключно велике значення має опрацювання учнями своїх творчих робіт. У методичній літературі відомий такий прийом роботи над творами, як виправлення їх. Звичайно, це ефективний засіб навчання, особливо якщо виправлення проводиться в присутності автора. Він, по-перше, привчає до копіткої роботи над темою, по-друге, педагог може проявити індивідуальний підхід до кожного. Нарешті, якщо викладач лише вказує на недоліки роботи, не виправляє їх, він не глушить ініціативи, а навпаки, розвиває її.

   Використання технічних засобів навчання (кінофільмів, телепередач, звукозаписів тощо) з метою розвитку творчих здібностей здобувачів  освіти збагачує методику викладання української мови, дає можливість розробляти нові методичні прийоми навчально-виховної роботи, приваблює своєю новизною та свіжістю, розширює взаємозв’язки між уроками з мови та інших дисциплін. Переглядаючи фільми або телепередачі, учні одержують емоційну наснагу, що безпосередньо відбивається на якості творчих робіт, бо стимулює мовний процес.

   Фрагментарно окреслю види творчих завдань, що їх практикую на уроках мови та літератури з метою активізувати мислення, уяву, збагатити словниковий запас учнів та спонукати їх до освоєння багатства виражальних засобів.

    Вивчаючи в 5-му класі розділ «Усна народна творчість», знайомлю дітей із принципом побудови казки і пропоную вдома самостійно написати казку. Це завдання школярі зазвичай виконують за принципом цілковитого наслідування. Зважаючи на це, проводжу підготовчу бесіду, під час якої з'ясовуємо суть таких понять, як оригінальність сюжету, своєрідність образів. Перевіривши роботи, відзначаю найкращі з-поміж них, а зі слабших неодмінно зачитую вдалі місця.

   Знайомлячи дітей із загадками, з особливостями побудови їх, практикую лексичні вправи. Зокрема, учні знаходять подібність у певних предметах (сонце - тарілка - за формою, ніч - темна хустина - за кольором), а вдома складають свої загадки.

Ось деякі з них:

• Жовте, кругле, вдень гуляє, а вночі відпочиває. (Сонце)

• Чорна хустка все накрила, всіх приспала, приморила, а сонечко встало - хустину прибрало.  (Ніч)

•  Спить весь дім, заснув Світильник. Не хвилюйтесь - біля вас на посту стоїть... (Будильник).

Паралельно на уроках проводжу творчі п'ятихвилинки - написання творів-мініатюр. Вони дають можливість переключити увагу учнів на інший вид роботи, а також удосконалювати їхні творчі вміння й навички.

Люблять такі п'ятихвилинки й учні середніх класів, їм для творчих мініатюр пропоную теми, пов'язані з власним спостереженням: «Золота осінь», «Сонячний ранок», «Відлітають журавлі», «Перший сніг». У виборі форми не обмежую учнів.

Залежно від теми уроку намагаюся урізноманітнювати завдання творчих п'ятихвилинок. Так, вивчаючи пряме й переносне значення слова, пропоную на позначення певного природного явища дібрати якомога більше словосполучень із переносним значенням. Ось як діти впоралися з цим:

Дощ - плаче небо, ридають хмаринки, небо заливається сльозами, танцюють краплі.

Ясно - сміється сонечко, сонце шле привіт, усміхнулося небо, промені пестять усе навкруги.

Застосовую й написання творів-мініатюр за опорними словами, які добираю відповідно до пори року, наприклад: весна, сонечко, ластівка, віконце, проміння, берізка, струмок, вітерець. Даю завдання записати ці слова в алфавітному порядку. З метою повторення попереднього матеріалу - зробити фонетичний розбір одного з них, а потім скласти розповідь за власним спостереженням, увівши в текст подані слова.

Коли діти пишуть про зиму, пропоную колективно дібрати означення до слова зима. Учні називають: люта, сніжна, морозна, пухнаста, сердита, гнівна, біла. Далі впродовж п'яти хвилин працює творча уява дітей.

Ось якою бачить зиму  учениця  5  класу:

   Срібним  інеєм  укрився  наш  сад.  На  землі – сива  крижана  ковдра.  Небо  вкрите  холодними  свинцевими  хмарами,  з  яких  от-от  посіється  сніг.  І  ось  уже  по  землі  кружляє  віхола.

     Та  раптом  виглянуло  сонечко  і  пролило  на  світ  свої  теплі  промінчики.  Хоч  як  не  сердяться  зима  з  морозом,  недовго  вже  їм  панувати,  час  відступати  і  віддати  повноваження  красуні  весні.

У старших класах творче завдання (скажімо, за власним спостереженням) поєдную із завданням на використання теоретичного матеріалу уроку. Це може бути, наприклад, твір-мініатюра, де необхідно внести або дієслова теперішнього часу, або якісні прикметники, або односкладні означено-особові речення тощо. Крім того, учні мають визначити вид, дієвідміну вжитих ними дієслів, чи зазначити рід, число, відмінок прикметників.

     Зазвичай діти добре виконують такі види робіт. Ось, як учениця 8 класу, під  час  написання  твору  на  тему  «Пісня – душа  українського  народу», скористався однорідними  членами  речення:

 Наша  Україна  славна  не  тільки  своєю  солов’їною  мовою,  а  й  піснею.  Пісня – це  душа  нашого  народу,  дар,  який  дістався  йому  від  Бога.  Любов  до  неї  передалася  нам  від  наших  предків.  Адже  пісня  супроводжує людину  протягом  усього  життя.  Без неї  не  проходить  жодне  свято,  ритуал  чи  обряд.  У  ній  розкривається  життя  народу,  його  історія,  душевна  краса,  мужність  і  відвага,  працьовитість,  ненависть до  ворогів  і  віра  в  краще  майбутнє.

     Пісню  брали  з  собою  січові  стрільці,  ідучи  в  бій,  вона  підтримувала  їх  дух  та  надихала  на  перемогу.

     Козаки  теж  любили  пісню.  У  ній  вони  висловлювали  синівську  любов  до  матері-України  і  готовність  захищати  її  від  нападників.

     Пісня  була  єдиним  багатством  селянина-наймита,  яке  ніхто  не  міг  відібрати,  навіть  вельможний  пан.  Якими  би  важким  не  було  життя  кріпака,  він  завжди  співав.  Т.Г. Шевченко  у  своїй  поезії  так  писав  про  той  час:  «Співають,  ідучи  дівчата…»

     Захоплює  своєю  щирістю,  ніжністю  і  мелодійністю  українська  пісня.  Без  неї,  як  без  мови,  немає  українського  народу.

     Та,  на  жаль,  у  наш  час  рідко  хто  з  молоді  співає  народну  пісню.  Часто  вона  захоплюється  зарубіжними  хітами  або  піснями,  які  не  мають  ніякого  змісту,  не  зворушують  душі.  Тож  ми  повинні  вивчати  народні  пісні,  щоб  передати  їх  у  спадок  майбутнім  поколінням.

    Більшу можливість активізувати творчу думку дітей дають уроки літератури. У 6-му класі під час вивчення художніх тропів показую учням на прикладі творів В. Близнеця, Я. Стельмаха, як за допомогою метафор можна досягти високої художньої майстерності в змалюванні пейзажу. На уроці учні відшукують у поданих уривках метафори, пояснюють їхнє значення в розкритті художніх образів, наводять власні приклади. А вдома пишуть твір із використанням метафор.

Під  моїм  вікном  калина,

Білим  цвітом  зацвіла.

Розпустила  коси,  мов  дівчина.

Усім  душу  звеселя.

А  як  прийде  осінь  мила,

Розмалює  все  кругом,

Святкові  шати  одягне  калина,

Червоним  уквітчається  вінком.

    Доброю підмогою для мене є підручники І.Ющука та  О. Олійник, які містять різноманітні завдання, спрямовані на розвиток мовлення, мислення, творчої уяви. Виконуючи вправи, складені І.Ющуком, учні збагачують своє мовлення фразеологічними зворотами, прислів'ями, крилатими висловами. Завдання, що їх пропонує О.Олійник, захоплюють школярів своєю неординарністю.

Дуже важливо, щоб усі творчі роботи були ретельно й доброзичливо проаналізовані й в кожній було знайдено те позитивне, що заслуговує на похвалу. Тільки в такому разі в дітей не зникне бажання вдосконалювати свої творчі вміння. Найвдаліші роботи зачитую в класі повністю, з інших вибираю цікаві уривки. Учні завжди повинні мати зразки досконало виконаних завдань, брати їх за взірець, уміти самокритично оцінювати власну роботу, виявляти в ній недоліки.

За новою навчально-виховною концепцією вивчення української мови учні мають не тільки засвоїти певну суму лінгвістичних понять та граматичних правил - вони повинні вільно володіти усною й писемною мовою, послуговуватися нею в різних ситуаціях.

Як же донести до кожного школяра багатство й красу рідного слова, виробити вміння невимушено вести бесіду, створювати текст літературною мовою?

Жодні новітні педагогічні  технології не допоможуть словесникові це зробити, коли він за суб'єктом навчання не бачитиме живої людини, яка росте, пізнаючи навколишній світ і себе в ньому, не відчує серцем душі цієї підростаючої особистості.

Програми з рідної мови орієнтують учителя-словесника на формування мовної особистості, що характеризується свідомим ставленням до опанування мови, розвиненим мовленням, а отже, і мисленням. Відповідно засоби навчання слід добирати так, щоб стимулювати учнів до активної мовленнєвої діяльності, найвищим виявом якої є творчість, а саме створення самодостатнього тексту.

   З метою формування в учнів комплексу   вмінь, потрібних для створення текстів, учитель-словесник на початковому етапі звертається до такого виду роботи, як написання творів-мініатюр. 

Таку роботу потрібно починати з психологічної мотивації процесу письма. Письменницькі навички учнів середніх класів, що їх бере за основу вчитель-словесник, у дітей здебільшого не сформовані.

Прагнучи бачити в учнівській роботі індивідуальні риси, цінне «творче зерно», ми дивуємося, що часто навіть у старших класах школяр не вміє логічно викласти думку, докладно описати предмет, не те що створити щось цілісне, довершене, глибоко духовне. Та й власне написання творів нерідко викликає у дитини негативні емоції й відверте небажання займатися такою діяльністю. Отже, на початковому етапі роботи щодо формування творчих навичок важливо призвичаїти дитину до думки, що писати можна для задоволення й при цьому переживати позитивні емоції, допомогти усвідомити можливість займатися письменницькою діяльністю.    

     Однією з найважливіших умов успіху в розвиткові творчих здібностей здобувачів освіти є глибоке розуміння їхніх вікових та індивідуальних особливостей. Нехтування цими особливостями призводить до прикрих помилок у навчально-виховній роботі.

Ставлення до процесу словесного творення формується у свідомості дитини в ранньому віці, щоб допомогти пригадати учневі перший творчий досвід, пропоную школярам різних вікових груп відповісти на запитання анкети:

• Пригадайте, коли вперше ви самостійно написали твір. Це було оповідання чи вірш?
• Якщо пам'ятаєте - скажіть, яка була його назва або тема.
•   Поясніть,  чому ви вирішили писати, які почуття переживали під час цієї роботи.
•   Чи допомагав вам хто-небудь? Якщо так - пригадайте, які саме поради стали вам у пригоді,  як ви скористалися ними.
•   Чи мав ваш твір успіх у перших читачів? Якщо твір був невдалий, спробуйте відшукати причину цього.
•   Чи пишете оповідання, вірші тепер? Якщо ні - проаналізуйте причину того , що спонукало вас покинути написання.
•   Як ви ставитеся до цього виду творчості й чому, на вашу думку, деякі люди бояться і не люблять писати?

 Через невпевненість у власних письменницьких можливостях у школярів спостерігається тенденція до сповільнення роботи над твором. Тому учитель має виявляти й розвивати письменницький талант дітей молодшого шкільного віку, а в середніх та старших класах практикувати вправи на вдосконалення творчих умінь школярів. Ця робота повинна бути системною. Підготовчий етап її має виробити у здобувачів  освіти основні навички написання творчих робіт, а також допомогти зняти напруженість, негативні емоції, які супроводять цей процес, тому доцільно опрацювати зі школярами "Пам'ятку  письменника-початківця":

•  Писати починайте на чернетці.

• Розподіліть роботу на маленькі частини, щоб виконання жодної з них не пригнічувало часу.

• Обов'язково кілька разів перечитайте написане - таким чином ви самостійно знайдете більшість своїх помилок.

• На основі власних спостережень визначте оптимальний час для творчої роботи і використайте його тільки для неї.

Щоб розкрити дітям поняття психологічної комфортності процесу письма, можна запропонувати їм розв'язати низку завдань, спробувати визначити для себе складники успішного написання твору:

• Опишіть робоче місце, якому ви надаєте перевагу (велика кімната чи невеликий затишний куточок, стіл, письмові приладдя тощо).

•   Чи потребуєте ви усамітнення під час роботи?

•  Чи хвилюєтесь, працюючи над твором? З'ясуйте причину цього стану, спробуйте усунути її.

•  Що для вас має більшу вагу: оцінка за твір чи похвала вчителя?

•  Поміркувавши над поданими вище питаннями, заповніть табличку:

Чому я зволікаю з написанням твору	Яка користь від результату роботи
	над твором

    

Коли школяр достатньо усвідомить необхідність і важливість підготовки до написання взагалі, можна розглянути технічний бік цього процесу. Перший його період — дописьмовий. Він визначає предмет твору, розкриття його ідеї, її розвиток. Наступний етап роботи можна визначити як групування ідей та смислових понять. Робота ця побудована на взаємозв'язку письма й малювання. Методика групування досить проста. Головне смислове слово (фразу) твору пишуть у центрі малюнка (або схеми), за допомогою зв'язуючих ідей (що також виражаються через слова), визначають зв'язок між головними і другорядними подіями, малюють схему. Групування допомагає конкретно окреслити коло ідей, продумати портрети, деталі, пригадати всю відому інформацію з цієї теми.

      Складання таких схем створює умови для цілісного сприймання твору, сприяє розвиткові творчої думки учнів. Потім доцільно скласти план майбутньої творчої роботи. Школярі працюватимуть самостійно, бо основні ідей уже окреслені.

Наступний важливий момент у підготовці до написання твору — вироблення вміння писати вільно, невимушено розвиваючи будь-яку думку. Важливо на цьому етапі активізувати асоціативне мислення, спостережливість. Такі вправи учні середніх класів виконують упродовж 5—10 хв, старшокласники — 10—15 хв. Під час підготовки учнів до цього виду роботи спрямовую учнів на створення переважно описових текстів. Підручники для 5—6-х класів, наприклад, пропонують протягом року опрацювати по шість-сім видів таких текстів. Не дивно, що й у наступних класах учителі часто використовують вже знайомий прийом з деякими, можливо, ускладненнями. Характерна особливість вільного письма полягає в умінні розвивати певну думку, залучати своє асоціативне мислення, пробувати передати власне ставлення до висловленого.

Для вдосконалення як творчих, так і мовленнєвих здібностей можна застосувати такий вид роботи, як опис спостережень, за допомогою якого діти глибше зрозуміють пред­мет. Роботу доцільно розпочати з найпростіших описів:

• Оберіть будь-який об'єкт природи й опишіть, що ви бачите. Порівняйте опис власних спостережень з описами спостережень однокласників.

•  Опишіть будь-який предмет на основі власних спостережень, зайнявши певне місце в кімнаті. Потім зробіть те саме, перейшовши на інше місце. Порівняйте написане.

Важливе значення для вироблення письменницьких здібностей учня має збирання

матеріалів для творчої роботи. Поет Т. Рутке описав цей процес, як теплицю, у якій "проростають ідеї". На практиці — це колекціонування слів, фраз, висловлювань, народження роздумів, які можна розвинути, наслідування стилів письменників, опрацювання фактів, спостережень за людьми, подіями. Лінгвістична колекція може вміщувати цікаві фрази й висловлювання, а також цитати, текстові уривки. Викорис­тання колекції допоможе актуалізувати ідеї, висловлювання, що знадобляться в роботі.

Навички збирання лінгвістичного матеріалу можна виробити за допомогою таких завдань:

1. Знайти фразу або вислів, які сподобались, переписати до нотатника із коротким поясненням, чому виписали саме їх.

2.  Виберіть уривок з  матеріалу, який читаєте, запишіть його, занотуйте також, чим він вам сподобався.

Письмове кількаразове пояснення зібраної інформації—важливий вид роботи. Зрозуміти матеріал буде легше, якщо спробувати пояснити прочитане. Рух від па­сивного (прочитав-забув) до активного (прочитав-пояснив) запам'ятовування не відбувається автоматично, записування сприяє цьому. В записнику можна висловити свої думки щодо виучуваного матеріалу, занотувати основні питання, що виникли в процесі опрацювання його.

Активне читання є складовою частиною роботи щодо навчання писати твір. Під час написання висловів, речень слід проговорювати вголос наступні, розвиваючи таким чином свої ідеї. Оформленню подальших думок сприяє також перечитування написаного. Ці процеси пе­редбачення й відповідей дають можливість відібрати й розвинути провідну ідею.

Для відпрацювання навичок передбачення в літературній діяльності пропоную такі вправи:

1. Коротко  передати зміст книжки, прочитавши заголовок, анотацію, вступну статтю.

2. Прочитавши частину  твору,  самостійно написати  кілька  наступних  розділів.

  У виконанні цієї роботи особливе значення має перевірка: порівняння власної версії з авторською. Слід звернути увагу на ті моменти, які учень не врахував.

Продовжити попередній вид діяльності доцільно вправами на наслідування стилів відомих письменників. Суть їх полягає у доборі уривка з твору будь-якого автора з наступним наслідуванням манери його письма: в авторському стилі учні пробують написати про абсолютно інший предмет.

Роботу з розвитку й удосконалення письменницьких здібностей дітей бажано розпочинати якомога раніше, поступово ускладнюючи завдання, підвищуючи вимоги до творчих учнівських робіт.

        Значною мірою розвиток творчих здібностей учнів залежить і від рівня викладання та уміння вчителя збудити інтерес до свого предмета й до навчання в цілому. Прояв інтересу до справи - запорука успіху. Інтерес спонукає учня проникати в суть явищ, наполегливо шукати зв'язки між ними, долати труднощі у виконанні завдань, діяти в певному напрямі.

У формуванні творчих здібностей учнів важливу роль відіграє й уява. За умов правильної організації роботи над розвитком уяви дітей у їхній діяльності з'являється цілком особливий момент творчості, момент творення нового. З розвитком уяви, фантазії учень спроможний уже не тільки відтворювати у своїй свідомості об'єктивну дійсність, створюючи образи, уявлення, поняття про неї в такому вигляді, в якому вона є тепер, а й уявляти її в трансформованому вигляді, такою, якою вона могла б бути або якою хотілося б її бачити чи мати. В уяві дитина створює нові образи і змінює попередні.

У тісному зв'язку з формуванням у підлітків творчих здібностей перебуває і проблема вироблення в них прагнення до ідеалу, визначення життєвої мети. Життя тільки в того прекрасне і сильне, хто весь час прагне певної мети або з однаковим запалом переходить від однієї мети до іншої. І навпаки, життя перестає прив'язувати до себе, як тільки зникає мета, тому одне з основних завдань,  які  ставлю  перед  собою під час розвитку творчих здібностей - плекати й зміцнювати цю дорогоцінну властивість підростаючої особистості, її цілеспрямованість, необхідну для успішного навчання й майбутнього життя.

У роботі над розвитком творчих здібностей учнів слід дотримуватися загальних принципів дидактики. Особливо значну роль у цьому відіграють принципи систематичності й послідовності, які нерозривно пов'язані між собою. Ці принципи передбачають правильний розподіл навчального матеріалу, послідовність його викладу, зв'язок між знаннями та вміннями. Вони дають можливість пов'язати новий матеріал з досвідом учнів, з набутими вже знаннями.

  Систематичність і логічна послідовність у розвитку творчих здібностей, ґрунтовність і міцність засвоєння учнями знань через відповідні творчі вправи забезпечують утворення певної системи знань, тісного органічного зв'язку між їхніми окремими частинами. Від такого поєднання раніше набуті знання підносяться на вищий ступінь, стають ґрунтовнішими, міцнішими, набирають здатності, так би мовити, притягувати до себе нові знання. Новий матеріал стає зрозумілим тоді, коли він спирається на попередній досвід учнів. Тільки за таких умов пропоновані вчителем нові види творчих робіт будуть зрозумілі і стануть основою для утворення нових зв'язків, для набуття нових знань.

Отже, формування творчих здібностей школярів успішно відбувається тоді, коли вчитель постійно враховує психологічні особливості розвитку дітей дає простір для їхньої уяви, практикуючи різні форми самостійної роботи, встановлює зв'язки між вивченим і тим, що буде вивчатися, між відомим і ще не відомим, своєчасно запобігає забуванню знань і руйнуванню набутих навичок, уміло використовує наочність.

Знання, вміння й навички успішно закріплюються тоді, коли вони відтворюються в нових зв'язках. Тому вчитель повинен змінювати об'єкти роботи, розвивати раніше набуті навички в іншій послідовності, включати нові прийоми виконання творчих завдань. І все це повинно базуватися на збудженні й зміцненні пізнавальних суспільно-політичних і духовних інтересів учнів.

    Серед багатьох методів роботи у технології особистісно зорієнтованого навчання, які стимулюють інтерес учнів до нових знань, сприяють розвитку дитини через розв’язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності, застосовую метод проектів.

 В основі проекту лежить дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності школярів. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку, надається свобода у виборі теми, методів, форм роботи. Діти усвідомлюють велику відповідальність. Вони свідомі дуже важливої умови: уникнути  штучності, продумати проект так, щоб самим учасникам було цікаво щоразу шукати нову форму, уникаючи готових, заздалегідь спрацьованих кліше.

  Теми для проєктів, що виконували мої учні, обиралися ними виключно за бажанням. Тобто опрацьовувався матеріал, який викликав у школярів зацікавлення. З учнями 8 класу ми презентували проект „Афоризми  Шевченка", також восьмикласники працювали над проектом „Повні і неповні речення». Діти оформили  результати роботи у вигляді доповідей, мультимедійних презентацій .

 До того ж, часто використовую власні мультимедійні презентації  на уроках мови та літератури. Це викликає живий інтерес у дітей, покращує процес засвоєння матеріалу, унаочнює пізнання, сприяє розвитку творчих здібностей. Мною створена інформаційна презентація з української літератури  «Мистецтво  у  творчому  світі  Тараса  Шевченка».

     Формування творчих здібностей школярів є важливим завданням школи. Ефективне його здійснення - запорука виховання самовідданих ініціативних громадян нашої Вітчизни.

Як підсумок, можна сформулювати такі рекомендації для ефективного розвитку творчих здібностей дітей:

• не намагатися дати певну суму знань, а дбати про паростки творчості;
•   вчасно помітити, виявити приховані творчі здібності дітей, "розбудити" їх:
•   задіяти не стільки розум, скільки почуття учнів, емоційно надихати дітей на творення власних текстів;
•  зосередити увагу на відборі оптимальних та ефективних завдань, враховуючи вікові особливості школярів;
•  шукати такі завдання, які б пробуджували дитячі душі до творчості, заохочувати дітей шляхом постійного тренування, творчими вправами, спрямованими на розвиток допитливості, гіпотетичного мислення, фантазії, уяви:
•  для творів підбирати темп, які порушують актуальні проблеми, дають можливість висловитися;
•   завдання для творчих робіт давати у кількох варіантах, щоб учень мав змогу вибирати;
•   створювати проблемні ситуації, що вимагають пошуків альтернативи, прогнозування;
•   під час опрацювання програмового матеріалу залучати учнів до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань;
•   допомогти здобувачам освіти повірити у свої сили;
•   не обмежувати творчу уяву учнів, не ставити її у вузькі рамки, а навпаки, давати волю дитячій фантазії:
•   не повчати відкрито, не критикувати строго, а лише тактовно порадити;
•   стимулювати і підтримувати ініціативу школярів,  їхню самостійність:
•   помічати навіть незначні досягнення дітей, підкреслюючи їхню оригінальність, важливість, адже творчість є тоді, коли дитина відчуває, що її цінують.

    Якщо учитель не забуватиме про це,  то він справді зуміє прищепити любов до рідного слова, навчить оригінально, нестандартно висловлювати думки, тобто виховає творчу особистість. Немає необдарованих дітей - є дорослі, які не займаються розвитком дитини, адже будь-які здібності, творчі також, потребують розвитку, тому саме на це має бути спрямований освітній процес.